Привіт. Нам приємно отримувати відгуки про гру ЗСУ. Armed forces of Ukriane.
Нещодавно ми отримали досить розгорнутий огляд - відгук від My own tabletop chaos.
Сподіваємось що він буде корисним для тебе.
Приємного читання ;)
"Ну що – відбомбив перші партії (соло і на двох) в «ЗСУ» – колодобудівну гру Володимира Семеніва, видану Kilogames. Оскільки зіграно ще небагато, це буде радше батлрепорт та перші враження, ніж повноцінний огляд, хоча я і сумніваюся, що подальші партії суттєво змінять мою думку про гру.
«ЗСУ» – це досить швидка гра (у межах години), яка поєднує в собі класичні колодобудівні механіки з декількома новими елементами. Важливо: якщо ви не знали і сумнівалися, спішу вас заспокоїти. Грати за кцпів не потрібно. Обидва гравці грають за сили ЗСУ, відбиваючи напад росії, уособлений колодою ворогів. У вас є стартова, досить слабка колода, і на початку гри ви вимушені балансувати між стримування набагато сильнішого ворога, і посиленням власної колоди, бо карти у вас на руці можуть бути або розіграні, або використані для мобілізації – тобто придбання нових карт. Ця дуалістичність особисто мені дуже подобається, бо не засмічує колоду виключно «ресурсними» картами, завжди залишаючи простір для реакції. Гра триває дві фази, Перша фаза, названа «Вторгнення», символізує бої перших днів після 24-го і дозволяє «прокачати» колоду. Друга фаза, «Повномасштабна війна» додає нових, потужніших ворогів і карти подій, що накладають загальний штраф або бонус на хід гравця і містять об’єкти – умовних міні-босів гри, з фінальним босом – крейсером «Москва» у фіналі.
До цього моменту ми маємо старий-добрий колодобуд, якій людям, знайомим з механікою, довго пояснювати не доведеться – ба більше, що тут не буде, як в Legendary чи Aeon’s End унікальних механік різних босів, не буде різних сценаріїв. Кожна партія оперуватиме тими самими колодами супротивників і гравців. Навіть асиметричних властивостей у гравців не буде – Стартові колоди повністю ідентичні, так само як і колоди ворогів. Різниця полягає лиш в тому, як формуватиметься колода, яким бригадам той чи інший гравець надасть перевагу і які комбо буде вибудовувати.
Відмінність гри від кооперативних колодобудів полягав в змагальному елементі. Перед усім гравці матимуть 4 цілі, кожна з яких приноситиме переможні бали тому, хто виконає її краще за суперника, по 1 таємній цілі, за яку отримати бали може тільки власник. Також, кожен об’єкт з колоди подій, також буде приносити бали за його деблокаду/звільнення/знищення. Карти паніки (штрафні карти, які гравці отримуватимуть за неспроможність стримати навалу ворогів) будуть приносити штрафні бали. Фінальний підрахунок визначить переможця.
Тож, давайте пробіжимося по перевагах і недоліках. Власне, що мені сподобалося в грі, а що не дуже. Почнемо з переваг:
1. Сетінг. Ні, тут навіть не питання у власне темі. Сетінг чіпляє не тільки як загальна картина, ал й дрібними деталями. Гра під час перетворюється на серію захоплених вигуків: «О, а тут мій кент служить! Вони на Сумщині підарів роз**бували!»; «О, а цим кентам ми того місяця теплики відправили!»; «О, а ці на Бахмутському напрямку зараз!»; «О, розвідоси, файно!» Назви бригад резонують з тобою, механіки відчуваються суголосними розповідям друзяк з передку, а ситуації під час викликають флешбеки з реальними подіями. І це неймовірне відчуття, яке посилює враження від гри багаторазово.
2. Колодобудівний двигун. При зовнішній простоті, він створює багатовекторну проблематику, і створює майстерно. Кожен хід гравець балансує на чотирбох напрямках: А) як не нахапати штрафів; Б) Як не втратити важливі підрозділи; В)Як вибити найсильніші підрозділи ворога, щоб ті не потрапили в ротацію і не прийшли наново; В) Як посилити власну колоду; Г) Як Деблокувати об’єкт. Маючи 5 карт на руках (іноді менше) – це, повірте мені, не так просто. Звісно, гра далеко не така складна, як наприклад Володар Перстнів ЖКГ від FFG, але легкою прогулянкою вона теж не обернеться. Атмосфера перших місяців повномасштабного вторгнення відтворена добре, і відтворена саме ігроладом.
3. Простота в засвоєнні. Хоча я не скажу, що правила написані ідеально – деякі моменти доводилося перечитувати і уточнювати – але загалом, опанувати гру ви зможете протягом однієї партії, після чого навряд будете відволікатися на ігрові механіки, концентруючись на стратегіях. Відсутність різних сценаріїв, звісно, зменшує варіативність, але дозволяє не морочитися з фідлінгом і отримувати чистий ігровий досвід фактично з першої партії.
4. Доволі простий сетап. Прокляття декбілдерів – заморочені й тривалі приготування до партії тут не справдилося. Партія готується максимум хвилин за 10, збір гри – стільки ж. Стартова колода гравця, стартова колода ворогів, цілі, події. Останнє – єдине що вимагає саме збору колоди, але нетривалого.
Тепер щодо вад гри. Вони не настільки визначні, і є радше порадами до поліпшення, а не зазначенням фатальних недоліків.
1. Змагальний елемент. Я розумію, для чого його було введено – набір очок і порівняння результатів відбувається при будь-якому завершенні гри, тому, формально, програти тут можна іншому гравцеві, але не русні. Неможливість програти для колодобудів (собливо сюжетно-епізодичних) є досить типовою фічею. Партія «ЗСУ» закінчується радше завершенням певного часового відрізку (який ви можете визначити з точністю фактично до години – перевага гри по новітній історії), ніж перемогою над ворогом. Це не дивно. Порівняння гравців між собою – теє цілком логічне рішення. Але от інші змагальні елементи викликають певний людо-наративний дисонанс. Зокрема, система аукціону при деблокуванні міст. Гравцям пропонується змагатися, перебиваючи ставки одне одного. Але ми говоримо про моделювання реальних подій. І аукціон в такому випадку моделює що? Змагання двох підрозділів, хто перший підійме там прапор – ціною послаблення інших ділянок фронту. Скажу відверто – ми не змагалися за деблокаду міст. Ми оцінювали ситуацію і питали: Ти Бучу береш на себе? Бо у мене таке лізе, що я не зможу. – Добре, я візьму. Ото і весь аукціон. Тоді як в соло грі вводиться поняття «Ставка ворога» де об’єкт підсилюється картою ворога, що виглядає цілком логічно і виправдано. Утім, загалом, я б радше бачив у грі певні сценарії, які б мали умови перемоги. Я розумію, що їхня розробка потребувала б значного часу, тож сподіваюсь, ми матимемо щось таке у доповненнях.
2. Очищення колоди. Будь-який колодобуд має так зване «Засмічення колоди». Це коли поряд з новими, сильними картами, що добре взаємодіють одна з одною, лишаються стартові, дуже слабкі карти, ефективність яких на руці є мінімально. Цю проблему колодобуди вирішують механіками очищення – властивостями, які дозволяють вилучити застарілу карту з колоди. У «ЗСУ» немає окремої механіки, яка б забезпечувала це. Тому єдиний спосіб позбутися карти, що вичерпала свою користь – це відправити її у шпиталь. Тобто кинути в бій із заздалегідь сильнішим противником. І саме в контексті сетингу це виглядає не дуже добре. Наприклад, «Відважні» мали механіку повертання карт в резерв, і навпаки, акцентували важкість втрат на полі боя. Кожна карта там мала ім’я, тобто автори підкреслювали – ти не просто вилучаєш карту. Конкретна людина під твоїм командуванням загинула. І це мало психологічний вплив. Так само має і ЗСУ – тільки, на жаль, зворотній.
3. Коробка і органайзер. Ьільшість колодобудів продається в коробці більшій, ніж потребує базова гра (в очікуванні допів) і зі спеціальними картками-розділювачами, що дозволяє зручно розкласти їх у коробці. Коробка ЗСУ також зроблена з запасом, але займатися організацієй карт всередині вам доведеться самостійно. Наразі то не є проблемою. Можна скласти підготовані колоди в зіп-локи, викинути картонний інлей (це точно доведеться зробити, якщо вдягати карти в протектори), і в принципі, усе. Такий спартанський підхід, загалом є виправданим, бо дозволяє зменшити ціну гри та спростити й прискорити виробництво – але у вибагливого гравця це може викликати дискомфорт. Це не є якимось суттєвим недоліком, і на саму гру не впливає. Але, підозрюю, за наявності органайзера та розподілювачів, я б нарікав на зависокий цінник для подібного вмісту коробки та розповідав, що карт можна було б покласти і більше)) Тож, все відносно, і видавець завжди балансує між бажаннями різних категорій покупців.
Зокрема хочу виділити питання графічного дизайну, буклету правил та якості друку. Я не відношу ці пункти до плюсів чи мінусів, бо вони всі на нейтрально прийнятному рівні.
Графічний дизайн не є чимось неймовірним, але функції свої виконує цілком задовільно. Немає проблем з прочитанням іконографіки, немає нарікань до художнього оформлення – навпаки, багато карт, що зроблені на основі дуже відомих фото, викликають болючий резонанс, Є хіба дрібні зауваження щодо загального дизайну карт. Наприклад, римські цифри колод ворогів (І і ІІ) надто дрібні і потрапляють на плямисту рамку карти, через що треба придивлятися, щоб їх побачити, а короткі факти про підрозділи надруковані настільки дрібно, що я, наприклад, так і не зміг їх прочитати.
Буклет правил загалом написаний та оформлений притомно, утім деякі моменти нам довелося розбирати спільними зусиллями, бо правила подавали їх доволі узагальнено, і тільки наведені приклади давали зрозуміти, як саме це працює. Знов-таки, усі моменти в буклеті були пояснені, просто їх місцями рознесли по різним сторінкам. Але через відносну простоту механіки це не викликало суттєвих проблем та затримок навіть в першу партію.
То що ми маємо? «ЗСУ» - це непогана база, яка здатна стати підґрунтям для цілої серії доповнень, що будуть всебічно розвивати механіки. Наразі, у порівнянні зі стовпами жанру, вона може здатися аскетичною навіть для базової коробки – та менше з тим, для людей, що тільки входять в колодобуд, вона є фактично безальтернативним гейтвеєм на українському ринку. Посперечатися з нею можуть хіба «Уламки нескінченності», які втім однозначно поступаються в плані сетінгу, який для українського гравця буде просто в серденько. Тож, як не крути, а ЗСУ-гра така сама як ЗСУ реальна – практична, технологічна, надійна, позбавлена надмірних ускладнень і цілеспрямована. Ну, і готова до переходу на нові, сучасні озброєння та звільнення нових територій. "
Автор відгуку: My own tabletop chaos
Посилання на телеграм канал автора: https://t.me/mytabletopchaos
Текст повністю скопійовано в оригінальному вигляді від автора.